Алкоголізм

Алкоголізм визначається як «первинне хронічне захворювання, на розвиток і прояви якого впливають генетичні і соціальні фактори, а також фактори навколишнього середовища». Вчені і медичні працівники по більшій мірі уникають терміну «алкоголізм» через його невизначеність, що дозволяє дорівнювати всіх «питущих» до алкоголіків. У сучасному науковому і лікарському обігу термін «алкоголізм» для найбільш важких форм пристрасті до алкоголю заміняється «алкогольною залежністю», а менш важкі стани позначаються як «зловживання алкоголем» чи «побутове пияцтво».

Форми пристрасті до алкоголю по своїй важкості утворюють безупинний спектр. Відповідно до Всесвітньої організації охорони здоров’я, алкогольна залежність (найважче з цих станів) характеризується «поведінковими й іншими реакціями, що обов’язково включають нездоланний потяг до постійного чи періодичного прийому алкоголю з метою відчути його психологічний вплив, а іноді для того, щоб зняти дискомфорт, викликаний його відсутністю».

Напої які вміщують алкоголь тисячоріччями споживаються в усьому світі. Людство дуже давно винайшло, що сік деяких фруктів, що перебродив, ягід і злаків викликає дуже приємний стан.

У примітивних суспільствах алкоголь використовували для посилення збудження під час племінних свят. У більш цивілізованих суспільствах вважалося, що щоденне споживання пива і вина корисно для здоров’я. В даний час це переконання зберігає свою силу і навіть отримує деяку наукову підтримку.